Тема: «Вміння
спілкуватися»
Задачі: - ознайомити учнів з
основними правилами спілкування;
- навчити дітей дотримуватись
правил спілкування;
-
розвивати вміння працювати над собою ;
ПЛАН
1.
Основні правилами спілкування.
2. Шкільні
правила етикету.
3. Вміння
слухати.
4.
Обговорення ситуацій.
5.
Різне.
Уся система ставлення людини до інших
людей реалізується у спілкуванні. Поняття "спілкування" є одним із
центральних у системі психологічного знання: Соціальна функція спілкування
полягає в тому, що воно виступає засобом передання суспільного досвіду. Його
специфіка визначається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї
людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю,
інтересами, почуттями та ін. У спілкуванні людина формується і
самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат
спілкування - налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки
спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки,
взаємодії. Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як
цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу
в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб
дитини.
Основні правила спілкування
1. Під час розмови з іншими людьми намагайся
бути ввічливим.
2. Поважай співрозмовника, будь уважним,
доброзичливим.
3. Уважно слухай того, з ким говориш, не
перебивай його без вибачення.
4. Спілкуючись з іншими намагайся не виявляти
свого поганого настрою.
5. Не розмовляй без потреби голосно, не вживай
грубих слів.
Шкільні правила
етикету
1. Під час розмови не
викрикуй, не розмахуй руками.. Ніколи не запізнюватися до школи, на урок.
2. У школу ходити охайним, зачесаним.
3. Завжди першим вітайся з вчителями,
однокласниками.
4. Увечері не забувай перевірити, чи все
потрібне для навчання лежить у портфелі.
5. Пам’ятай: гарно поводитися на уроці, в
школі повинен кожен учень.
6. На уроці сидіти прямо, слухати уважно
вчителя. Коли хочеш відповісти, не вигукуй, а підніми руку.
7. На перерві відпочивай, дотримуючись правил
поведінки.
Цицерон сказав: "Адже буває, що людина
судить здорово, але чітко викласти свої думки не може". В даний час - це
одна з проблем людського спілкування. Недосконале володіння мовою, її засміченість,
незнання і невміння використовувати паралінгвістичні особливості не дозволяють
людям прийти до взаєморозуміння. Розглянемо паралінгвістіческіе явища, які є
найбільш значущими для розуміння емоційного стану, намірів і особистісних
особливостей мовця.
Для досягнення успіху при спілкуванні
необхідно:
1. Сформулювати конкретну
мету спілкування.
2. Створити атмосферу довіри
і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми.
3. Уміти правильно
висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання.
4. Не відволікатися від
наміченої мети. Вміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями.
5. Фіксувати одержану
інформацію.
6. Закінчувати спілкування
після досягнення мети.
7. При спілкуванні не
перебивати співрозмовника.
8. Потрапивши у складну
ситуацію – уважно слухати, намагатися зрозуміти.
9. Бути тактовним.
Ввічливість обеззброює співрозмовника.
10 . Іноді потрібно з чимось
погодитись, щоб заперечити аргументи іншої сторони.
11. Дотепність – сильна
зброя, але нею потрібно користуватись в конкретній формі.
12. Вміти вчасно промовчати.
Про що б не йшла мова, треба вміти говорити,
зробити все належне, щоб інша сторона вас зрозуміла. Для того, щоб повідомлення було сприйняте правильно,
необхідно:
1. Знати і розуміти тему
(проблему) зустрічі.
2. Спланувати своє
повідомлення.
3. Не зневажати фактами.
4. Намагатися бути уважним до
партнера по спілкуванню, вміти привернути увагу до себе.
5. Стежити за своєю мовою.
6. Говорити задля досягнення
мети.
Що треба робити, щоб сформувалось адекватне
сприйняття?
1. Акцентуйте важливі слова і
підпорядковуйте їм неважливі.
2. Змінюйте голос – він
повинен то понижуватись, то підвищуватись. Підвищення чи зниження тону голосу
виділяє слово чи речення на загальному фоні.
3. Змінюйте темп мови – це
надає їй виразності.
4. робіть паузу до і після
важливих слів.
Вміння слухати
За німецьким
вченим-соціологом Вольфіш-Рупеном існує 28 аргументів у мовчнні. Ось деякі з
них:
1. Якщо ваш співрозмовник
роздратований, то промовчіть, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з
роздратованою людиною – все одно, що підкидати дрова у багаття.
2. Якщо ви самі роздратовані
– краще промовчати, щоб не скзати чогось такого, про що згодом жалкуватимеш.
3. Якщо ви довго говорили –
помовчіть, дайте висловитись іншим.
4. Якщо вам дали слово, а те,
що ви хотіли сказати, вже висловлено, відмовтесь від повтору.
5. Коли вам хочеться
поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить
– промовчіть.
6. Якщо ви недостатньо обізнані
з новими питаннями, дайте можливість говорити тим, хто знає про них більше.
7. Краще промовчати, аби не
образити гідність інших.
8. Мовчіть у ситуації, в якій
своєю розмовою могли б мимоволі розкрити довірену вам таємницю.
9. Не будьте надокучливим, слідкуйте
за своїм настроєм.
Уміння слухати найважливіше із усіх
людських якостей. Л.Фейхтвангер запевняв: “Людині необхідно 2 роки, щоб
навчитися говорити, і 60 років, щоб навчитись слухати”.
Слухати
заважає:
а) обтяження власними
думками, відволікання на власні думки;
б) поспішність суджень.
Дослідження показали, що у 70% випадків людина слухає уважно лише перші 2-3
хвилини, а потім подумки говорить собі: «все зрозуміло» чи «все неправильно», і
далі вже не дослуховує;
в) критичність, негативність сприйняття
і мислення. Прискіплива увага, яка спрямована на помилки, недоліки мови і
поведінки того, хто говорить, значно менше – на нове, цінне, корисне;
г) упередження проти того,
хто говорить. Наприклад: «що він може сказати розумного?», «молодий ще», «некомпетентний»
тощо;
д) прагнення самоствердження.
Дослідження показали, що інколи думки людини зайняті обмірковуванням своїх
реплік, порад, зауважень, а не слуханням співрозмовника.
Уміння формулювати запитання – це не
просто уміння ; за складністю – це мистецтво, що вимагає бездоганного володіння
мовою, сприйнятливості комунікативних виявлень партнера, особливо невербальних
сигналів, і здатністю відрізняти щирі відповіді від ухильних.
В гуманістичному смислі – це мистецтво
дбайливого ставлення до людини, що опинилася під владою питань.
Запитувати – значить виявляти приємну
співрозмовнику зацікавленість у його особистості. Безкорисливо запитувати –
означає ухилятися від особистих проблем.
Багато конфліктів і непорозумінь виникає
між партнерами через незрозумілі запитання. Щоб запитувати інших, необхідна
сміливість, оскільки ставити запитання іншому означає саморозкритись. Проте
зневажити запитанням – значить відкрити шляхи здогадкам. Без запитань людина
довільно формує уяву про інших, привласнюючи їм на основі своїх вигадок ті чи
інші якості і недоліки. Відмовляючись шляхом запитань прояснити наміри іншого,
вона будує свої припущення про його мотиви і майбутні вчинки, а потім підводить
свою поведінку під вигадану схему дій.
Сприймання партнера
Основні рекомендації, що
дозволяють досягти взаєморозуміння у спілкуванні:
1. Поставте себе на місце
партнера;
2. Порівняйте ваші точки
зору;
3. Не робіть висновків про
наміри інших на основі особистих побоювань;
4. Не перекладайте
відповідальність за свої проблеми на партнера;
5. Обговорюйте сприйняття
один одного;
6. Створіть у партнера
відчуття причетності до прийняття рішень;
7. Узгоджуйте рішення з
принципами та іміджем учасників спілкування;
8. Управляйте емоціями.
Спрямувати емоції - це не
означає говорити беземоційно. Мова повинна бути переконливою.
Варто
запам’ятати що:
- набагато корисніше говорити
людям приємні речі, підтримувати і підбадьорювати їх досягненнями, чим
принижувати їх гідність.
- ніколи не обзивати і не
ображати, краще виражати свої почуття: "Мені соромно за Вас",
"Не чекав від Вас такого" тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар